№ 40. Натурфілософія доби Відродження.

15-16 ст. в історії філософської думки прийнято називати епохою Відродження, Ренесансу. Цей термін вживається на означення періоду Відродження античної культури під впливом суттєвих перемін с соц-екон. та духовно-мц житті Зах.Європи. Філософія Відродження не відмовляється також і від філософії Аристотеля, але оригінальної, очищеної від середньовічних напластувань, а то й спотворень. Прибічники аристотелізму прагнули розвивати його матеріалістичні тенденції, запозичивши багато що у натурфілософів, стихійних діалектів та етичних вчень епікурейської школи і стоїцизму. Та особливий вплив мала східна, зокрема, арабська філософія, для якої характерна сильна матеріалістична тенденція, а також наукові досягнення арабів у галузі природознавства, що поширювались в Зах.Європі в 12-13 ст.

Читать полностью »

Проблема социализации личности всегда находилась в центре внимания обществоведов. Она имеет большое значение как для развития социальных теорий, так и практики образования и воспитания.
В философской, психологической и социологической литературе понятие "Социализация" рассматривается как процесс социального становления индивида, формирование и развитие его социальной сущности.

Читать полностью »

Социализация – этот термин в течение ряда лет многие авторы предпочитали использовать вместо термина "воспитание", которое после нескольких десятилетий его использования в "идеологической борьбе" оказалось "нагруженным" целым рядом смыслов, вызывающих не всегда желательные ассоциации. Из множества определений социализации приведём – для начала, из "Социологического справочника", которое понравилось тем, что в этом определении говорится и о самореализации.

Читать полностью »

34. Філософія Стародавньої Греції.

Зародки філософського мислення в Індії сягають глибокої давнини (2500 – 2000 рр. до н.є.)

Основні особливості староіндійської філософії:

1. Головна особливість – в філософії Стародавньої Греції сформульовано ідею активно-діяльної сутності: під якою розуміється єдність душі і тіла, духовного і тілесного, свідомості і матерії.

Читать полностью »

 
Читать полностью »

№1 Геракліт

544-483 до н.е

Древньо-грецький філософ з Ефеса, Іонійська філософія, матеріалізм, «досократики».

Для його філософії характерний речово-тілесний характер світогляду буття (першооснова світу – вогонь) . Спробував визначити єдину об`єктивно-логічну закономірність (діалектику).

Читать полностью »

№1 Філософське вчення Л.Фейєрбаха.

Глибоким критиком ідеалістичної системи Гегеля став Л. Фейєрбах(1804 – 1872 рр.), його сучасник, учень, який, однак, не став послідовником свого вчителя.

З Л. Фейєрбаха починається період нового злету. У світі немає нічого, крім природи, вона ніким не створена і є причиною самої себе. Природа є також основою походження людини, а релігія – це хибна, перекручена свідомість. Він не просто відкидав релігію з порогу, як це робили багато його попередників, а дав психологічний аналіз її існування. Такі думки Фейєрбаха – це ніби справжній матеріалізм і атеїзм. Але його філософія не була послідовно матеріалістичною. В розумінні природи Фейєрбах – матеріаліст, а в розумінні історії людства – ідеаліст.

Читать полностью »

I. Альтернативні тести (так чи ні, пояснення) (перша версія)

1. Чи є серед філософських систем такі, які не можна визначити ані як матеріалістичні, ані як ідеалістичні? – Немає. Філософія може бути лише або матеріалістичною, або ідеалістичною, оскільки першоначалом (первинним) може бути або матеріальне (природа), або ідеальне (свідомість, дух).

Читать полностью »

271. “Пізнай самого себе" – вислів приписують Хілону, іноді Фалесу

272. “Я знаю лише те, що я нічого не знаю" – Сократ – При філософському дослідженні етичних проблем Сократ користується методом, який він називає майевтикою. Ціль майевтики – всебічне обговорення будь-якого предмету, визначення поняття. Сократ першим підніс знання до рівня понять. Якщо до нього філософи і користувались поняттями, то робили це стихійно. І тільки Сократ звернув увагу на те. Що немає поняття, то немає і знання.

Читать полностью »